Артем Лоік - Шароварщина

Я починаю бій, тут на передовій
і від очей родини міцно зачиняю біль!
Та залишаю тил! Тобі залишаю тил!
Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив!»

Я починаю бій! Поки рими словом тер,
Не знаю хто тепер я: репер чи волонтер!
Нехай звикли до попси, та залишились повстанці,
І справжнє слово лізе в голови і йде повз танці!

Бери перекладай, хіти перелатай,
Але кому бабло-повзи з небес, кому перо-літай!
Взяли вірші поетів і танцюєте на сцені,
Та тільки не охота до них стрибнути під землю!

Нехай під домом «мерси», та скажу, зрозумів щоб ти:
Коли на ногах «бєрци» не рятують більше «шльопки».
Продюсерські проекти дають гроші, та не сенси!
І потрапляють в тренди, в хіт-паради, та не в серце!

Потапа «волонтерка» у куплеті — то не зрада,
А його все шапіто, що роками харкало радіо!
Не він у тому винен, якщо тут не шаре панство,
А ви, — хто так любили скільки років шароварство!

Я починаю бій, тут на передовій
і від очей родини міцно зачиняю біль!
Та залишаю тил! Тобі залишаю тил!
Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив!

Ей, світло померкло на стику століть!
Де літо померло, та світ мій стоїть!
Кров літрами питиме ворог, що йде,
та плитами критиме тільки себе!

Йоу! Знову на біт слово бігтиме в ті
чисті голови, що не соромлять наш тил!
І що би не було, я буду бити як і бив!
Відкинувши усі «для чого» і усі «якби»!

І хай мистецтво і досі непотріб!
Я тим пишу, хто не ховається в шпроти!
Де в багатьох совість робить аборти —
В вас немов дві душі в тілі або три!

Ви зустрічаєте з гумором танки
своїми машинами з гуманітарки,
я гуманітарій, а тому не тайна,
що навіть цей трек для вас гуманітарний!

Ведеться бій!
Я від очей родини міцно зачиняю біль!
Та залишаю тил! Тобі залишаю тил!
Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив!

Я починаю бій, тут на передовій
і від очей родини міцно зачиняю біль!
Та залишаю тил! Тобі залишаю тил!
Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив!

Взяв силу духа і жирний біток,
І залишився собою, там, де
Сука-війна мутує в АТО,
Слово і куля — єдиний тандем!

Знову не влізу у корпоратив!
Вийду за рамки, як море Моне!
Чув, що кричали мені «догори»,
Та не гору мали на увазі — мене!

І я горю! Хай загубив
пера свої із відірваних крил!
Так, я віддав себе, неначе Крим!
Та поверну себе, неначе Крим!

Лєпсами, сука, мене не вини!
Я посилав його ще до війни!
І наплювати, що ти не повірив!
Та муза моя не повія! Жюрі!

Я пам’ятаю: сказали три «так»!
Не талановитий Лоік, а везучий!
Та моя мрія, неначе літак, —
вона дуже велика, щоб у неї влучили!

Краще б сказали мені три «ні»!
Музика здохла, неначе в труні!
Що залишається? А залишається
грати її на одні струні!